Виклики нового сезону — що найбільше турбує елеваторний ринок України на старті 2024/25 МР

Що найбільше турбує елеваторний ринок України на старті 2024/25 МР?
Джерело фото: Elevatorist.com

Вже третє літо поспіль зерносховища України працюють в надскладних умовах. На форумі Grain Storage Forum, який проходив у Києві, говорили з представниками ринку про найболючіші проблеми та найактуальніші виклики, які зараз турбують елеваторний бізнес.

Про те, у скільки насправді зараз обходиться підприємству навчання нового сушильного майстра, як фаховість персоналу впливає на рентабельність елеватора, хто врешті-решт оплачує всі здорожчання — нам розповіли заступник генерального директора і керівник елеваторного напрямку компанії SOLAGRO Сергій Щербань та заступник генерального директора з питань елеваторного та комбікормового виробництва компанії UkrLandFarming Володимир Сущенко.

Дефіцит кадрів як причина падіння рентабельності бізнесу

Проблема з кадрами в елеваторному секторі залишається дуже гострою. Звісно, зміни в бронюванні трошки покращать ситуацію, але мобілізація вже змусила зернові компанії витратити набагато більші коштів через проблеми з персоналом. Так, в SOLAGRO підрахували, у скільки зараз обходиться підготовка новачка до роботи сушильного майстра.

«Ми вивели таку цифру — якщо підприємство сушить по 18-20 тис. тонн зерна за сезон, то вартість підготовки нового фахівця виходить від 2-3 млн грн. Це не прямі витрати на його навчання, а збиткова частина роботи підприємства, там де новачок-сушарник отримує свої знання. Тобто це пересушене та недосушене зерно, перевитрати паливно-мастильних матеріалів чи електроенергії, звуження прохідної спроможності підприємства», — зазначає Сергій Щербань.

Звісно, новачків і раніше навчали фаху на підприємствах. Але раніше компанії це обходилося дешевше, бо стале підприємство, яке вже працює в ринку, було на 100% забезпечене основними кадрами. І поява одного новачка у діючому колективі майже ніяк не відображалася на роботі елеватора, навчання проходило швидко. Підприємство за невеличкі кошти отримувало нового спеціаліста.

Зараз же штати на більшості зерносховищ оголені — через мобілізацію, виїзд фахівців, травми, небажання працювати в ризикових умовах та інші причини. Тепер і вчити, і контролювати нового члена колективу просто немає кому. Тож ціна помилок, а значить і витратна частина роботи елеватора, суттєво зросла.

«Я навіть не уявляю скільки коштує зараз навчання нового начальника виробництва. Його одне непрофесійне рішення може призвести до суттєвих небажаних наслідків на підприємстві. А низка таких рішень? Наприклад, просто освіжити соняшник в елеваторі: перекачка, міжзернове тертя, енергоресурси, амортизація обладнання — загалом коштує 7 доларів на одній тонні. І помилка буде коштувати на кожній тонні від 7 доларів», — говорить Сергій Щербань.

Міграція населення призвела до відтоку кваліфікованих лаборантів з елеваторів. А підготовка такого спеціаліста займає рік, і то не факт, що новий лаборант затримається на цій роботі і не захоче переїхати подалі від війни. За словами Володимира Сущенка, елеваторам зараз тотально не вистачає не лише сушарників та лаборантів, але й слюсарів, електриків, КІПовців. Тож кадровий голод на елеваторах вже став пропорційно впливати на собівартість продукції, на швидкість обробки зернових. Впала фаховість персоналу — слідком за нею впала і рентабельність бізнесу.

Логістичні витрати

Ще один фактор, який впливає на зростання витрат зерновиків — логістика. Найболючіше це питання для аграріїв прикордонних територій. У північних та східних регіонах України частково зруйнована логістична інфраструктура, і рух багатьох потягів іде в обхід деяких територій. Володимир Сущенко зазначає, що доставка зерна в порти там додає по 3-4 дні, що збільшує витрати та собівартість перевезень.

Нещодавно Кабмін прийняв рішення щодо 30% знижки на залізничні перевезення зерна з прифронтових територій. Але справа в тому, що в ті регіони їздять здебільшого лише вагони ЦТЛ УЗ, яких не дуже багато; приватні ж оператори неохоче співпрацюють з аграріями Півночі та Сходу, вагони дають лише кілька компаній. І ці приватні вагони через ризики та меншу кількість учасників ринку коштують дорожче, ніж у інших регіонах країни.

Сергій Щербань підкреслює — в решті решт цю завищену ціну заплатить товаровиробник.

«Цю ціну забирають не в елеваторів, не в трейдерів, її забирають у виробника. Рівно на цю частину аграрій менше отримає в ціні. Ви ж бачили відеоролик про Вовчанський напрямок, коли в посадці іде бій, а фермери в цей час поруч оприскують поля? То може, вони варті гідної оплати за свій труд? А на них ще й перекладають ці додаткові витрати», — каже Сергій Щербань.

Енергетичні ризики в роботі елеваторів

Тарифи на електрику виросли у 2 рази. На зерносховищах переводять на альтернативне паливо зерносушарки, забезпечують підприємства генераторами на випадок відключень. Тобто, намагаються впровадити максимальну автономність в роботі.

В UkrLandFarming на кожному зерносховищі створили умови роботи під час блекаутів: в залежності від технологічних особливостей всі елеватори обладнали дизель-генераторами на 1,5-3 МВт. Генератори мають забезпечити роботу офісів та можливість однією лінією приймати та відвантажувати зерно.

Але в компанії розглядають і варіанти з будівництвом когенераційних установок по 1,5 МВт на зерносховищах, такі проєкти вже розроблені для 2 підприємств. Виробляти електрику планують на газу.

«Собівартість такої електрики за існуючих умов нижче ринкової. Ми думаємо цю тенденцію поширити на всі наші елеватори. Чому саме на елеватори? Бо вони вже мають необхідні мережі, не потрібно додаткових витрат та інвестицій саме в інженерію», — пояснює задум Володимир Сущенко.

Також він говорить, що в UkrLandFarming серйозно розглядають питання встановлення сонячних панелей, готують майданчики під них. Керівник впевнений, що з урахуванням наявної ситуації на енергетичному ринку України, це має стати успішним кроком.

«Існує відповідне рішення українського уряду, рішення НКРЄ, але, на превеликий жаль, за структурами на місцях, тими ж Обленерго, які зараз всі приватні, немає ніякого контролю. Доводиться багато зусиль докладати, щоб впроваджувати ці енергетичні проекти», — зазначає Володимир Сущенко.

Окупність інвестицій в елеваторний бізнес

Наразі розмов про окупність будівництва нового елеватора в ринку вже ніхто не веде. Якщо раніше цей термін становив умовних 5-7 років, то зараз він сягнув у нескінченність — занадто вже невизначена ситуація в країні. В SOLAGRO є один елеватор, який компанія не встигла добудувати до початку бойових дій, наразі проект заморожений.

«Добудова об'єкту зараз обійдеться на 70% дорожче. Всі знають, які проблеми з кредитуванням бізнесу сьогодні. І коли прораховуєш фінансову модель бізнесу на окупність, то вона перевалює за 15 років, а далі зупиняється розрахунок в таблиці. Це якщо взяти лише будівництво самого елеватору. А якщо додати логістичну обв'язку, власні вагони, аби він працював та давав 5-6 обертів? І власний автотранспорт, яким з поля ти можеш забирати продукцію. І комерцію, без якої елеватор просто не працює», — перераховує статті витрат Сергій Щербань.

Тому мова може йти лише про доцільність розбудови у окремих випадках. На сьогодні будівництво — це складно, дорого та проблемно. А враховуючи, що проблеми з кадрами має не лише аграрна галузь, а й будівельна та машинобудівна, то і за термінами довго. Тож кожен акціонер вже сам вирішує, наскільки доцільне будівництво.

Але слід зазначити, що інвестиції у компенсацію втрачених активів елеваторники останні 2 роки робили активно. Наприклад, в UkrLandFarming за 2 роки бойових дій було втрачено 3 зерносховища.

«На початку війни ми втратили новий 100-тисячний елеватор, який став до роботи в 2015 році, це Житомирська область, Овруч. Елеватор був повністю заповнений зерном. Ще один елеватор у нас залишився під Волновахою, також з зерном, на сьогодні втрачений будь-який зв'язок з підприємством. Не так давно, 2 місяці тому, після чергової ракетної атаки, зруйновано наш елеватор на 55 тис. тонн у Дніпропетровській області», — перелічує Володимир Сущенко.

Тому компанія була змушена компенсувати втрати потужностей. Тож минулого року UkrLandFarming додав своєму Сумському елеватору ємностей на 60 тис. тонн, наразі зерносховище може одночасно зберігати 550 тис. тонн зерна. Також на 55 тис. тонн збільшено потужності «Елеватор-Агро» на Полтавщині. І наразі завершується відновлення ще одного зерносховища у Вінницькій області, там елеватор розрахований на 110 тис. тонн одночасного зберігання. За словами Володимира Сущенка, ULF компенсувала більше потужностей, аніж втратила з початку війни, тобто, елеваторний сектор компанії став більше.

Проблеми з імпортним елеваторним обладнанням

Ще одним викликом поточних обставин стало для українських елеваторників придбання нового та обслуговування вже наявного імпортного елеваторного обладнання.

«Майже 90% елеваторів, які будувалися ще до війни і мають обладнання американських та канадських компаній, зараз отримали проблеми через те, що виробники пішли з ринку України. Тож гостро стоїть питання запасних частин і обслуговування обладнання», — говорить Володимир Сущенко.

Деякі європейські компанії сьогодні, навіть якщо і залишилися в ринку, то працюють з певними обмеженнями — у прифронтові зони їхній персонал не виїжджає.

«Ти можеш купити зарубіжне обладнання, але воно тобі просто приїде, його вивантажать, а далі розгрібайся сам. Налагодження, експлуатація — це все поза штатом», — підтверджує слова колеги Сергій Щербань.

Отже, якщо підсумувати поточний стан елеваторного бізнесу перед початком нового 2024/25 МР, то можна сказати: найбільшою проблемою для ринку стало кадрове питання. Втрачена фаховість персоналу та дефіцит кадрів суттєво знизили рентабельність бізнесу.

Будівництво нових зерносховищ стало нагадували гру в рулетку, а термін окупності інвестицій здебільшого відсунувся у туманну далечінь. Логістичні проблеми додають свою частку до наявних витрат, а стан енергетики змушує переводити елеватори на повну автономію роботи.

І за всі ці проблеми у підсумку заплатить виробник-аграрій. Бо світовому ринку байдуже, в яких там умовах обприскують поля фермери під Вовчанськом, ціни на загальному ринку зерна ці обставини не враховують.

Майя Муха, Elevatorist.com